вторник, 4 августа 2015 г.

Сталкер-тур, або загублені у часі

Цікаво, що в Україні немало обєктів для сталкерства. До них відносяться промислові об’єкти (заводи, шахти, катакомби, електростанції тощо), покинуті населені пункти, занедбані військові об’єкти та ін.  Це такий собі вид туризму-авантюризму, для здійснення якого по-перше, треба мати хоч крихту того самого авантюризму, а по-друге, як на мене, найголовніше, невеличку приємну компанію. 

Існують об’єкти відомі і доступні для відвідування, є й ті, шлях куди, більшості людей закритий, а є ціла низка цілком доступних, але маловідомих місць. 

Ця стаття присвячена покинутим населеним пунктам, що знаходяться в безпосередній близькості від Києва, та куди цілком можна організувати поїздку вихідного дня.



1. Чорнобильська зона відчудження — це фактично три зони, між якими є цілком живі населені пункти і дороги. Вона включає північ Іванківського району Київської області, де розташовані безпосередньо електростанція, міста Чорнобиль та Прип'ять, північ Поліського району Київської області (у тому числі смт. Поліське та смт. Вільча), а також частину Житомирської області аж до кордону з Білоруссю.
  
Туристичну поїздку в Чорнобиль та Прип’ять пропонують фактично всі українські турфірми. При чому від одного дня до тижня. Наприклад, Чорнобиль-Тур пропонують такі тури вартістю від 19$, а go2chernobyl — від 29$. В середньому варість одноденного туру, по всіх майже фірмах 29 $.

2. Смт. Поліське — покинуте із-за радіації містечко знаходиться прямо на трасі Київ-Іванків-Овруч. Дорога об'їздить більшу частину містечка, на під'їзді та виїзді із якого, на вас чекає КПП, але з десяток покинутих багатоповерхівок ви зможете роздивитись прямо по дорозі.

3. Чимало спорожнілих сіл можна побачити на трасі Малин - Народичі. Зокрема, Великі та Малі Кліщі, Роги, Любарка, Северівка. В деяких з них трапляються люди, мабуть самосели. В ліво від траси є ще чимало закинутих сіл, але то вже заборонена зона. Навіть в тих селах, що по трасі в будинках та біля підвищена радіація, але їх можна оглянути на залазячи далеко вглуб. 
  




4. Народичі — містечко в зоні обовязкового відселення, яке так і лишилось невиселеним. Населенням більше 2 тісяч жителів, але є чимало закинутих будівель. В парку є памятні знаки про виселені села Народичського району.

5. На відрізку дороги Радча - Овруч теж є немало загублених сіл. Більша частина їх в сторону кордону з Білоруссю теж за штагбаумами, але в деякі можна потрапити не порушуючи зони контролю. Наприклад, села Мар'янівка, Гусарівка, Гладковицька-Кам'янка. В селі Збранківці лишилось 4 хати, всі жилі. Один постійний поселенець, два сезонних — пасічник та пастух. З ними можна поспілкуватись. Поряд зі Збранківцями було село, якого не лишилось навіть на карті Бачатичі чи Батятичі. Там є уламки декількох хат. В цій місцевості ми не знайшли ніякої радіації. але тим не менше тут пустка.


Підготовка до поїздки.

Проїзд. Є такий дуже хороший помічник мандрівника — автомобіль. Бажано на газу. Звичайно можна і без нього, але він дає більше можливостей в плані короткотермінових поїздок, адже за менший час можеш подивитися більше, особливо якщо мова йде про сталкерські обєкти. Якщо у вас чи ваших друзів є автомобіль, то ви склавшись на бензин та продукти, можете організувати собі цілком бюджетну поїздку на 2-3 дні, звичайно при умові, якщо в багажнику лежатимуть спальники та намети. Якщо ви зібрались по закинутим містам та селам, то без автівки взагалі ніяк, або при умові, що у вас місячний пішохідний похід.

Навігація. Що стосується закинутих міст і сіл, особливо сіл, то їх спокійненько може і не бути на карті. Тому, по-перше бажано загрузити декілька різних карт. Зокрема, на Вікімапії позначені деякі закинуті населені пункти, на відміну від Яндекс карти, але на Яндекс карті, є дороги, яких не має на Вікімапії. Крім карт, варто пошукати якусь інформацію про ці місця, а, по-третє, питати в місцевих. Багато інформації є на цьму сайті http://lplaces.com.  

Одяг та взуття мають бути закритими, адже в закинутих місцях все давно заросло і щоб щось побачити, доведеться лазити по чагарникам, через хащі, повалені балки і бите скло.

Харчування. Все своє — ношу з собою. Якщо ви вже зібралися в експедицію візьміть питну воду з розрахунком на приготування їжі. На 4х на 3 дні нам було потрібно десь 20 літрів. Продукти теж варто закупити до поїздки. 

Безпека. Якщо ви не намагаєтесь прорватись у заборонену зону,  то зрештою нічого небезпечного в таких мандрах не має, а навіть якщо і намагаєтесь, і вас зупинили працівники охорони, то не чиніть опору, швидше за все вас просто виведуть і обкладуть, ну якщо не штрафом, то принаймні матом і мабуть ви цілком цього заслужили. Єдина небезпека — це радіація, якої можна уникнути маючи дозиметр. Хороша штука, яка дасть вам можливість не лазити куди не варто і не облучатися зайвою радіацією, бо вона таки існує. Просто заміряйте час від часу місця де ходите і де збираєтесь ночувати. Також в незаселених місцях водиться чимало диких звірів — вовки, кабани, олені, лосі. Дикі тварини зазвичай нас бояться більше, ніж ми їх. Якщо поводити себе тихо, то може вдасться зустріти і сфотографувати оленя чи зайця. Ну і завжди майте з собою аптечку з йодом, перекисем водню, пластирем та необхідними пігулками, типу вугілля, мезиму, фармадолу.

Зв'язок. На півночі нашої країни, зокрема Київської та житомирської областей, крім більш менш великих населених пунктів Лайф не ловить. МТС ловить майже всюди.  

Сталкерська культура.  Завжди хочеться взяти якийсь сувенір на згадку, але не завжди варто це робити. Було б добре, якби ви нічого не виносили з зони, як нічого не виносите з музею. Хай лежить, там де є. Просто дивіться, фотографуйте, робіть висновки.

Бюджет. Найбільші дві статті витрат — це проїзд (паливо) та харчування. Якщо машина на газу, це зменшує витрати на паливо майже вдвічі. Поїздка на 2-3 дні за 150 км від Києва обійдеться на компанію в 4-5 чоловік десь в 300 грн з кожного (при умові газу, і десь по 400-450, якщо бензин).  

Комментариев нет:

Отправить комментарий